"Герої не вмирають!» - саме цими словамиУкраїна проводжала в останню путь своїх синів і дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі. Ті, для кого «справедливість», «гідність», «свобода», «Україна» були не просто словами, а змістом їхнього життя.
Стоячи на одрі смерті,
Хоч сказати слово встиг?
Упав, додолу розпростертий,
Та біль не втих!
Хто зна, яка б його спіткала доля?
Та зараз лиш сльоза бринить...
Він із закличним криком: «Воля!»
Повстав Украйну боронить!!!
Не дочекалась сива мати,
»Нема?!» - як зойк із небуття...
Чом матері життя судилось поховати,
Те, що являло сенс її життя?
Немає коментарів:
Дописати коментар