Дзвони Чорнобиля

Математика поетична

Нещодавно я відкрила для себе цікавий вид віршів.  Неймовірно, та вірші можна писати не тільки різними мовами народів світу , але й мовою цифр. Не вірите?

17 20 48

140 10 01

126 138

140 3 501

Відгадали?

2 46 38 1
116 14 20!
15 14 21
14 0 17



14 126 14
132 17 43...
16 42 511
704 83
170! 16 39
514 700 142
612 349
17 114 02

читай далі 

16 квітня - 85 років з дня народження М. Й. Ядренка (1932-2004), українського математика, організатора математичних олімпіад
(*16 квітня 1932 с. Дрімайлівка, Куликівського району, Чернігівської області — †28 вересня 2004 м. Київ) — український математик, професор, доктор фізико-математичних наук, член-кореспондентНаціональної академії наук України. З 1966 по 1998 завідував кафедрою Теорії ймовірностей та математичної статистики Київського університету імені Тараса Шевченка
Ядренко Михайло Йосипович

Вітаю з Великоднем!

15 квітня - 310 років з дня народження Леонарда Ейлера (1707-1783), швейцарського математика

Акція "Толока"

Учні 10 класу прийняли участь у Всеукраїнській акції.
 Вони посадили дерева в шкільному саду та провели його очищення.

7 квітня - день народження метра

  

В 1795 році, 7  квітня, французи   прийняли закон про введення метричної  системи.

До Великої французької революції майже кожна країна мала свої одиниці вимірювання довжини. Часто система таких одиниць була заплутаною, складною для порівняння. Ідеї встановлення десяткової системи для одиниць вимірювання висловлювалася ще в 17 ст., однак шлях до її практичного втілення відкрили тільки революційні події у Франції.

Розвиток науки в 17 ст. вимагав універсальної одиниці вимірювання, в основі визначення якої лежало б фізичне явище. Італієць Тіто Лівіо Бураттіні запроповнував назвати таку одиницю metro cattolico, що в перекладі з італійської означає універсальна міра^[1].

Англієць Джон Вілкінс запропонував вибрати як таку одиницю довжину маятника, половина періоду коливання якого дорівнювала б одній секунді. Такий маятник продемонстрував Христіан Гюйгенс. Довжина цього маятника близька до сучасного визначення метра. Однак, незабаром з'ясувалося, що довжина секундного маятника залежить від місця на Землі: французький астроном Жан Рішер встановив, що вона відрізняється в Парижі й в Каєнні, Французька Гвіана на 0,3%^[2].

Талейран воскресив ідею секундного маятника перед Установчими зборами 1790 року, запропонувавши зафіксувати вимірювання 45° північної широти, однак ідея не прижилася.

Французька академія наук прийняла альтернативне визначення метра, як довжини однієї десятимільйонної частини від чверті паризького меридіана, що, на думку вчених, робило цю одиницю довжини «природною», тобто взятою безпосередньо з природи мірою.

Питання про реформу системи мір було доручено комісії Академії наук, яку очолював Жан-Шарль де Борда, до складу якої входили такі визначні вчені як Жозеф-Луї Лагранж, П'єр-Симон Лаплас, Гаспар Монж, Ніколя Кондорсе. Де Борда був завзятим ентузіастом десяткової системи. Ідея маятникового стандарту йому не сподобалася тому, що секунда не достатньо десяткова одиниця.

Виходячи з теоретичного визначення та результатів вимірювання частини дуги паризького меридіана 1799 року було виготовлено еталон метра у вигляді платинової лінійки шириною близько 25 мм, товщиною близько 4 мм і довжиною 1 м. Цей еталон дістав назву «метра архіву», оскільки його було передано на зберігання до національного архіву Франції.

Точніші вимірювання Франсуа Араго і Жана-Батіста Біо на початку 19 ст. з'ясували, що еталон не зовсім точно відповідає визначенню метра через довжину меридіану. Незважаючи на розбіжність, метр архіву залишився практичним стандартом. Коли у 1867 році виникла ідея вставновлення міжнародної системи мір, саме еталон архіву був взятий за одиницю довжини^[4][5].

Метрична конвенція 1875 року затвердила метр як міжнародну одиницю, внісши зміну в еталон. Метр тепер визначався як віддаль між двома штрихами на платиновій лінійці, а не довжиною лінійки. Ця зміна запобігала зміні еталону в результаті зношування.

Такий штриховий еталон метра та відповідне визначення самої одиниці з неістотними змінами проіснували до жовтня 1960. Використання штрихового еталона метра має два основних метрологічних недоліки: по-перше, втрачається природна міра метра і, по-друге, штрихова міра не може забезпечити необхідну точність його відтворення.

Розвиток науки у 20 ст. створив потребу і можливість точнішого визначення метра. Зокрема, прецизійність спектроскопічних інструментів стала достатньою для визначення одиниці довжини через довжину хвилі світла.

XI Генеральна конференція мір і ваг 1960 року прийняла таке визначення метра:

Метр дорівнює довжині 1 650 763,73 довжин хвиль у вакуумі випромінювання, що відповідає переходу між рівнями 2p10 та 5d5 атомакриптону-86.

Нарешті, 1983 року XVII ГКМВ визнала за потрібне ввести нове визначення метра, яке ґрунтується на значенні фундаментальної сталої — швидкості світла у вакуумі та є чинним і дотепер.

Уведення нового, простішого визначення метра спрощує розуміння його фізичного змісту, це визначення зручне для навчальних цілей, але для відтворення розміру метра, створення його еталону доцільно й нині використовувати визначення, прийняте XI ГКМВ.

Визначене через швидкість світла значення метра може бути відтворене у будь-якій лабораторії світу. Для полегшення відтворюваності точності вимірювання і сумісності результатів, отриманих в різних лабораторіях, XVII Генеральна конференція мір і ваг «рекомендувала» використовувати стабілізований йодомгелій-неоновий лазер^[6]. Міжнародне бюро мір і ваг визначає довжину хвилі HeNe лазера як 632 991 212.58 фм з відносною стандартною похибкою (U ) 2.1×10^−11[7].

Прогрес сучасної науки та техніки потребує подальшого вдосконалення еталонів довжини. Такі можливості в принципі існують. Зокрема, наприклад, досліджуються можливості застосування новітніх досягнень фізики у вивченні атомних пучків, оптичних квантових генераторів, ефекту Мессбауера тощо для створення нових, точніших еталонів довжини.

                                                                                      Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Французький математик отримав Абелівську премію

 

Фото: anewdomain.net

Ів Мейер нагороджений за роботу в галузі вейвлетів

Ів Мейер також отримає 715 тисяч доларів.

 

Французький математик Ів Мейер став лауреатом престижної Абелівської премії. Про рішення Міжнародного математичного союзу та Європейського математичного товариства оголосив президент Норвезької академії наук і літератури Оле Сейерстед, повідомляється на сайті премії.

 

77-річний Ів Мейер був відзначений нагородою, яку називають Нобелівською премією з математики "за його вирішальну роботу у розвитку математичної теорії вейвлетів".

 

Ця теорія має прикладне значення, зокрема, для комп'ютерних наук, стиснення даних, обробки зображень, при навчанні нейромереж і в багатьох інших сферах.

 

Французький математик також отримає шість млн норвезьких крон - близько 715 тисяч доларів.

 

Абелевская премія присуджується за досягнення в галузі математики щорічно з 2003 року.